Його слово було могутньою зброєю — гострою, влучною, іноді дошкульною. Особливо для радянської влади.Його слово було могутньою зброєю — гострою, влучною, іноді дошкульною. Особливо для радянської влади.
З іронією до самого себе і любов’ю до шанувальників Павло Глазовий писав свої твори. Жартував, незважаючи на власну долю. Пережив голодомор, Велику Вітчизняну та нелюбов радянської влади. Партія боялася гострого пера Глазового і тримала його увесь час під ковпаком. Та заборонити Павла Прокоповича не могли. Його усмішки дуже любив народ.
Анатолій Паламаренко – один з перших акторів, хто з великої сцени читав Глазового. Не приховує: характер у гумориста був ще той! Міг і насварити, але й на добре слово не жадібний.
«Я у ньому побачив великого мудреця. Він дуже любив творчих людей. Любив людей, які вміють піднести його слово», – розповідає народний артист України Анатолій Паламаренко.