 |
| Вечір пам'яті П.П.Глазового в Національному музеї літератури України (м.Київ, 11.11.2017) |
Гарним заспівом до цієї розлогої розмови про Майстра
стали два чудових відео з зафіксованими щасливими миттєвостями читання своїх творів самим Творцем, його мудрими глибокими розмислами про природу сміху і творчість. Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, яке ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала тепла усмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках — наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Ці відеопокази вмістили в себе і вкраплення відгуки-спогади знакових постатей та надійних друзів Глазового, які пізніше продовжили цю розмову і в своїх виступах на самому вечорі.
Потім ведучий запросив до слова заслуженого будівельника України, близького друга
Павла Прокоповича - Василя Сергійовича Пшеничнюка. Він, зокрема, сказав: « Знаю: славі, що прийшла до Глазового, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород він ніколи не був. Тим надійнішою постає ця слава тепер. А народна шана — це передовсім природне відлуння на добро, яке ніс Павло Глазовий у світ...» Схвильовану
розмову про «винуватця» вечора продовжив народний депутат декількох скликань, заслужений юрист України Володимир Миколайович Стретович , який підкреслив, що свого часу саме твори П. Глазового вивели його на самодіяльну сцену. Він багато чим віддячив у майбутньому своєму своєрідному «хрещеному батькові» в гуморі. Про те, що Павло Глазовий створив у своїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь — справжніми. Котрі, то на жаль, то на радість, втілюють риси, характерні для свого часу і свого народу говорили у свої емоційних, схвильованих виступах-спогадах народна артистка України Яблонська Галина Гілярівна, президент Асоціації діячів
естрадного мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Віктор Володимирович Герасимов, головний редактор газети «ХАТА» - Микола Іванович Рудаков і автор цих рядків, який звернувся в своєму виступі саме до громадянських творів Павла Прокоповича з його «Чорної книги», аби учасники вечора вкотре переконались у суголосності творчості майстра нашому непростому сьогоденню. Бо ці тривоги чим далі сильніше переймали старого письменника, поставали у нових і нових віршах. Він поспішав і — встиг! Останнє десятиліття стало прощальним злетом. Благословенна доля берегла пам'ять, талант, гострий розум, зацікавлення до сущого навколо — і до останніх днів на землі. А майстерно виконані Герасимчуком Михайлом Григоровичем і чудовим організатором цього дійства Тетяною Юхимівною Димань твори ще раз підтвердили, що у гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості: духовні, моральні, етичні й побутові... 
Музичні паузи вечора чудово скрасили учні Т.Димань – Назар Шуст та Наталя Чарна, а потім вони і ще їхній товариш по навчанню в Школі мистецтв Герман Розстальний теж прочитали гуморески Павла Прокоповича. Прекрасною кодою вечора стала «співуча команда» Петра Андрійчука – його чудова «ДАРНИЧАНКА» ( концертмейстери Володимир Якимчук, Віталій Блударенко).
Загалом же, вся тональність вечора була насичена усмішкою, іронією, часом легким сарказмом (все-таки видатний же гуморист ювіляр
вечора!). Але ширше й важливіше — з великим і щирим уболіванням за людину. Її життя, мову, Батьківщину... З гарячими думками про майбутнє: чи збережуть українці своє рідне — слово, культуру, пам'ять, звичаї? Невипадково Павло Прокопович пам'ятав усе життя шевченкові слова: "Раз добром зігріте серце вік не прохолоне..."
...Бо ці слова цього вечора теж звучали услід добрій пам'яті про Генія сміху, а у них вплітались "сміху іскорки ясні", які Павло Глазовий лишив по собі. Добрий чоловік — добрим людям! Дякуємо Міжнародному Фонду Павла Глазового і чекаємо на такі ж нові, дуже важливі і потрібні імпрези!
Немає коментарів:
Дописати коментар