Коли душа зігріта словом, а сміх проганяє зиму

Хто не знає про лікувальні властивості сміху? Хто не любить посміятися із вдалого жарту? Мабуть, таких людей не знайдеться, адже українська література має багаті традиції у жанрі гуморески, а якщо поряд живуть відомі поети-гумористи, такі як Віктор Євтушенко – не сміятися не вдасться. Дотепно, влучно, талановито! Саме такими словами можна охарактеризувати твори знаного в Україні та за її межами поета-гумориста Віктора Євтушенка.
Переконатися у цьому мали змогу й студенти 1 СП«б» та 2 СП«с» курсів, разом з викладачами факультету ветеринарної медицини – їх наставниками, які 19 жовтня зустрілися з відомим майстром поетичного слова під час загальної виховної години.
На початку зустрічі доцент кафедри паразитології та фармакології Соловйова Людмила Миколаївна та бібліотекар галузевого відділу ФВМ № 2 Бондар Анна Олексіївна ознайомили студентів з біографією письменника. Отже, із досьє ... Віктор Арсенійовича Євтушенко – білоцерківець, популярний письменник-гуморист, член Національної Спілки письменників України, Асоціації діячів естрадного мистецтва України, Президент

«Негаснучі свічі» вічної пам’яті

У книзі автор розповідає про відомих людей міста, що в різні роки пішли за вічну межу. Це — письменники, художники, музиканти, науковці, медики, працівники освіти, актори, громадські діячі...
                             Передмова
У липні 2014 року, у популярному в місті виданні - газеті «Юр’ївська земля» з’явилась рубрика «Негаснучі свічі», яку веде заслужений працівник культури України, почесний громадянин міста А.І. Кульчицький. Перші ж опубліковані нариси викликали великий інтерес, численні схвальні відгуки і пропозиції. Авторові цих рядків, як професіональному історикові, довелось долучитись в різних виданнях до історії нашого славного древнього міста: «Місто над Россю. Путівник» (1991);, «Біла Церква. Шлях крізь віки» (1994);, «Біла Церква. Короткий історичний нарис» (2013). Звичайно, там названо багато історичних діячів, знаменитих особистостей, пов’язаних з історією міста, яке засновано Ярославом Мудрим у 1032 році, що на 115 років раніше Москви.
А зараз, шановний читачу, ви тримаєте в руках книгу, яку без усякого перебільшення можна вважати сучасною історією нашого міста. Ви віднайдете тут нариси про широко відомих людей - партійних й господарських керівників, про діячів культурної сфери - художників, поетів, музикантів, акторів театру, працівників освіти, охорони здоров’я тощо. Чимало місця відведено нарисам про викладачів Білоцерківського

Негаснучі свічі : ГЛАЗОВИЙ Павло Прокопович (1922-2004)

Мені випала приємна нагода кілька разів побувати на Всеукраїнському святі гумору і сатири «Усмішки Глазового», яке відбувається на батьківщині славетного сатирика в районному центрі Казанка Миколаївської обл. З поетом Віктором Євтушенком ми свого часу написали гімн цього свята, яким у прекрасному виконанні воно відкривається і закривається:

Хай з вечорових зір і до світанку

Лунає сміх веселий молодий,

На фестиваль покликав у Казанку

Славетний сміхотворець Глазовий.

У колі друзів (зліва направо): А. Осипчук, П. Глазовий, 

В. Євтушенко, А. Кульчицький

Павло Глазовий – легендарна особистість в нашій літературі. Якось один столичний видавець в колі творчих людей висловив думку, що в радянські часи поети друкувалися (у фінансовому відношенні) лише за рахунок прози, яка мала величезні тиражі. Поезія не була прибутковою, але були два поети, книги яких ці прибутки давали. Це - Ліна Костенко і Павло Глазовий. В 70-і роки поет часто бував в нашому місті, виступав в трудових колективах та навчальних закладах. Кілька разів і я з ним виступав у складі творчої бригади, а в 90-х роках ми подружилися ближче, я часто бував у нього дома, і ці яскраві моменти залишилися в пам'яті на все життя.

Думаю, слава нашої держави сяйнула далеко за межі своїх кордонів не лише завдяки неперевершеній і надзвичайно вражаючій за своєю мелодикою українській народній пісні, а й яскравій самобутній творчості Павла Глазового – видатного Майстра сатири і гумору.

На Байковому кладовищі 30.08.2016

Фотографії з Байкового кладовища - провідували Павла Глазового.
Зустрів Павло Прокопович нас дощиком, мабуть трішки був сердитий, за що не сказав.
Ми на це не зважали, поговорили з ним, прибрали, згадали віршик про будяк, інші уморесочки та й сіли за стіл,щоб поспілкуватися. Стіл був смачненький, моя печена арширована печіночкою картопелька була ще тепленькою,то ми все швиденько "приговорили". А дощик не вщухав, а ми сиділи, мокли, бо парасольку ніхто не взяв. Мокли, мокли, та вирішили все ж таки піти. Так під дощиком і пішли. Потрошку і дощик вщух, виглянуло сонечко і нас трішки підсушило.
Але ми були дуже щасливі, ніщо нас не засмучувало. Погода налагодилася, було тепло і ми здорові і веселі повернулися додому.
Отака з нами була пригода. "А в остальном, прекрасная маркиза, всё хорошо, всё хорошо", як співається у пісні. Тетяна Димань

Про мітлу, лопату й пляшку языкату

Хтось покинув у сараї
Пляшку горілчану,
Необмиту, недопиту
І, звичайно, п'яну.
- Звідки ти, така хороша? -
Питає лопата. —
Не впізнала тебе зразу,
Знать, будеш багата.
Пляшка булькнула сердито:
— А я й так не бідна.
Не така, як ти, нещасна,
Чорна й жалюгідна.
На бенкетах і фуршетах
Я бувала, всюди,
А з тобою діло мають
Тільки темні люди, —
Роботяги та трудяги,

Радість

Кум із кумом зустрілися.

Кум говорить куму:

- Я недавно в лотерею 

Виграв добру суму! 

- Перестаньте базікати 

Про тут лотерею. 

- Що ви, куме? Я ділюся 

Радістю своєю! 

- Нащо мені ваша радість? 

Де ви так навчились? 

Краще б, куме, ви зі мною 

Грішми поділились.

Джерело: Павло Глазовий Сміхологія, видання п'яте доповнене - Київ: ФОП Стебеляк, 2013.

Бог і горох

Дочитав до крапки лектор,

В зал поглянув строго:

- Все вам ясно, чи питання,

Може, є у кого?

Тут бабуся й підвелася:

- Хочу запитати.

Мій вопрос торкатись буде

Нашого теляти.

З ним случилося недавно

Нехороше діло,

Як зеленого гороху

Оберемок з’їло.

Чи могли б ви роз’яснити,

Хоч воно і сором,

Чом летить усе з теляти

Під таким напором?

Лектор знизує плечима:

- Звідки ж мені знати,

Що і як там вилітає

З вашого теляти?

- Ну, тоді, - пристала баба,

Як смола, до нього, -

Як ви взнали, що немає

Господа святого?

Ви ж не тямите у тому,

Що летить з теляти,

То як же ви беретеся
Бога спровергати?!

Джерело: Павло Глазовий Сміхологія, видання п'яте доповнене - Київ: ФОП Стебеляк, 2013.

Соколик

Ішов п’яний серед ночі. Добре десь напився!

аптом бачить: повний місяць в калюжі відбився.

А п’яному, як малому, усе вдивовижу.

Сів у воду. — На Місяці, — говорить, — посиджу. —

Уздрів сержант міліції опудало п’яне.

— Ви чого-то у калюжі розсілися, пане?

— Не в калюжі я, — п’яниця крутнув головою. —

Я сиджу на Місяці. Ось він, піді мною. —

Сержант глянув у калюжу.

— Добре, — каже, — згода.

Зараз тобі, соколику, пришлем “лунохода”.

Старий друг

В ресторанчику Пилипів

Ювілей справляли.

Панько й Сидір ювіляра

Гаряче вітали.

А , вертаючись додому, 

Сидір мовив тихо: 

- Третій день уже грипую, 

Привалилось лихо. 

І навіщо я поперся 

На бенкет Пилипа? 

Тридцять років ненавиджу 

Злого цього типа. 

- А чого ж ти цілувався 

За столом з Пилипом? 

- Хотів його, паразита, 

Заразити грипом. 

Джерело: Павло Глазовий Сміхологія, видання п'яте доповнене - Київ: ФОП Стебеляк, 2013.

Євтушенко Віктор Арсенійович

Поет-гуморист, прозаїк, член Національної спілки письменників України. Автор одинадцяти збірок гумору та сатири, а також прозових книг: «Жарт-птиця» (1996), «Стожарти» (1999), «Сміхограй» (2001), «Старі казки на новий лад» (2003), «Багаті також плачуть» (2005), «Хто такий Павло Глазовий» (2005), «Юрась» (2006), «Сміх на голову» (2008), «То є так!» (2012), «Про100 сміх» (2013), «Не на того напали!» (2013).
Лауреат Всеукраїнського конкурсу-фестивалю гумору та сатири (1993). Лауреат молодіжної літературно-мистецької премії імені М.С.Вінграновського (1994). Лауреат Всеукраїнського фестивалю «Перлини сезону» (1995). Лауреат кількох фестивалів «Вишневі усмішки» з присвоєнням почесного звання «Професійний сміхотворець України». Володар Гран-прі IV-ІХ Всеукраїнських конкурсів-фестивалів «Ліра Гіппократа» (2008-2013). Віктор Євтушенко є членом Асоціації діячів естрадного мистецтва України з 2009 року. Заслужений артист естрадного мистецтва України (2014 р.)
Президент Міжнародного Фонду імені Павла Глазового.
Фельдшер Станції Швидкої допомоги, Біла Церква.

Гажала Леонід Йосипович

Поет-гуморист, автор книги "Велика подяка" (1996), лауреат конкурсу гумору та сатири в м. Біла Церква.

Дідківський Володимир Іванович

Член НСПУ, поет-гуморист, член ради Київської обласної організації НСПУ, лауреат літературно-мистецької премії ім. І.С. Нечуя-Левицького (Біла Церква).
Автор книг гумору та сатири: "Всім по шматочку" (1997), "Ярмо" (1999), "Дзвін" (2001),"Лісова гімназія" (2003), "Аби не гірше" (2007).
Вчитель ЗОШ № 15, Біла Церква.

Карцев Віктор Георгійович

Доктор хімічних наук, академік Російської Академії Наук, відомий російський учений, автор більше 500 наукових робіт і винаходів, співавтор і головний редактор більше 25 монографій. Галузь наукових інтересів – органічна хімія біологічно активних сполук і лікарських препаратів, хімія природних сполук. Керівник компанії ІнтерБіоСкрін (InterBioScreen), протягом 15 років очолює наукові програми і контрактні дослідження учених СНД з 600 провідними фармацевтичними і біотехнологічними компаніями в Європі, США, Канаді, Японії, Південній Кореї, спрямовані на розробку нових високоефективних лікарських і агрохімічних препаратів.
Очолює ряд Проектів у співробітництві з фармацевтичними і агрохімічними компаніями, університетами і науковими центрами США, Японії, Англії, Німеччини, Франції, Швейцарії та інших країн. Почесний професор ряду зарубіжних університетів, член редколегії ряду наукових журналів, член оргкомітету ряду Міжународних наукових конференцій і симпозіумів. Народився 1.10.1950 р. в м.Павлоград Дніпропетровської обл. (Україна). Закінчив хімфак і аспірантуру МДУ ім.М.В.Ломоносова, 1972 р. - захистив кандидатську, а 1987 р. - докторську дисертацію. З 1991 р. - Президент АТ «СИНТЕСТ» і “SYNTEST-Princeton Ltd”.

Кашкін Борис Йосипович

Лауреат почесної відзнаки Фонду культури України "За подвижництво в культурі". Відмінник аграрної освіти й науки І ступеня за № 8 в Україні. Відзначений Почесними грамотами Міністерства аграрної політики України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Нагороджений медалями: "Ветеран праці" та "1500-ліття Києва".
Завідувач кафедрою економічної теорії та історії Білоцерківського Національного 

аграрного університету.

Кривенко Галина Омелянівна

кореспондент газети "Молодь України", заслужений журналіст України.

Кульчицький Анатолій Іванович

Заслужений працівник культури України, композитор, член Президії Українського Фонду культури, лауреат Міжнародної премії ім. В. Винниченка.
Почесний професор Білоцерківського Національного аграрного університету.

Павлова Ніна Онуфріївна

Член Президії Ради директорів Київщини, голова секції народно-інструментального виконавства Київського обласного відділення Всеукраїнської музичної спілки, керівник ансамблю народної музики "Барвисті візерунки", лауреат Всесоюзного конкурсу народної творчості 1985 року, лауреат Білоцерківського конкурсу виконавців на народних інструментах ім. І. Мазепи.
Нагороджена Почесною відзнакою "За досягнення в розвитку культури та мистецтва України (2002), лауреат літературно-мистецької премії ім. М. Вінграновського.
Нагороджена медалями "Ветеран праці" та "1500-ліття Києва".
Директор Білоцерківської музичної школи-ліцею № 4.

Панько Валерій Іванович

Президент Фонду "Творча ініціатива".

Парадовська Ольга Романівна

Голова Наглядової ради Фонду

Прудник Михайло Васильович

19.11.1952 - 7.08.2021 рр.

Член НСПУ, член Спілки журналістів України, член приймальної комісії НСПУ.
Лауреат літературних премій у галузі сатири і гумору: ім. О. Вишні, ім. С.Олійника, ім. О. Ковіньки, член журі Всеукраїнських фестивалів гумору та сатири.
Постійний учасник Всеукраїнських фестивалів "Вишневі усмішки", автор книг гумору та сатири: "Що скаже Люся?", "Дорогоцінна гуля", "Репетитор для генія", "П'єдестал напрокат", "Бестселер", "Лауреат всіх премій".
Головний редактор журналу "Перець". Світла та вічна пам'ять

Чорногуз Олег Федорович

Член Національної спілки письменників України,письменник, прозаїк, романіст, публіцист, заслужений діяч мистецтв України. Член Президії НСПУ, член Президії Української Ради миру, кавалер ордена Ярослава Мудрого, колишній головний редактор журналу "Перець" та журналу "ВУС" (видання українських сатириків). Один із засновниківтжурналу "Червоний перець", колишній секретар Правління НСПУ двох скликань, делегат 39-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від України, колишній директор республіканського видавництва "Український письменник", один із засновників Всесвітнього Форуму українців та член Президії УВКР. Лауреат премії ім. О. Вишні, лауреат міжнародних премій: ім. І. Багряного та родини Воскобойників.

Серед інших видань автор 8-томника "Вибране", автор перших сатиричних романів в Україні.
Член правління Міжнародного Фонду ім. П.Глазового

Ткачук Олександр Михайлович

Пойда Олена Яківна

Одна з подвижниць збереження пам'яті про Павла Глазового на батьківщині Майстра.
Бібліотекар-бібліограф вищої категорії, директор районного музею смт Казанка на Миколаївщині.

Ніколенко Анастасія Геннадіївна

Учениця Миколаївського морського ліцею ім. проф. Александрова. 
ризер міських олімпіад з української мови та літератури, зарубіжної літератури.
Лауреат обласного етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН.

Козак Валентина Спиридонівна

Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.
Авторка книжок: "Сурми серця", "Чисті роси", "Поклик літа", "Кобзарівна","Ще сміються в Україні", "Де росте пшоно?", "Чорно-біла доля" та інших.
Учасниця багатьох щорічних феситивалів "Вишневі усмішки", "Сорочинський ярмарок", Руданківських читань. Лауреат І Всеукраїнського конкурсу-фестивалю гумору та сатири.
Лауреат літературних премій ім. С. Руданського та М. Трублаїні.
Відома громадська діячка, член Всеукраїнського товариства "Просвіта", Конгресу інтелігенції України, учасниця рухів "За духовне відродження України".
Відповідальний секретар об'єднання сатириків і гумористів Київської організації НСПУ.

Ланін Едуард Валентинович

Академік Нью-Йоркської Академії наук, доцент Білоцерківського Національного
аграрного університету, кандидавт сільськогосподарських наук.

Маслова Наталія Дмитрівна

Начальник відділу культури і туризму Казанківської райдержадміністрації.
Неодноразово нагороджувалася грамотами районної ради, райдержадміністрації, обласної держадміністрації, Пам'ятною медаллю з нагоди 10-річчя незалежності України.
Удостоєна обласної відзнаки "Перлина Миколаївщини" (2008). Фаховий педагог-математик.

Яблонська Галина Гілярівна

Народилась 2 січня 1928 р. в місті Умані Черкаської області. Від народження - Сіденко Галина Юхимівна, усиновлена Яблонським Гілярієм Антоновичем.
У шестирічному віці, вперше виступила на сцені, оскільки батьки були акторами.
По війні, ще навчаючись в школі, почала працювати актрисою допоміжного складу; не припиняючи роботи в театрі навчалась у Дніпропетровському театральному училищі (1949 - 1951р.р.).
Після кількох років роботи в периферійних театрах України, де працювала разом з матір’ю (Могилів-Подільський, Вінниця, Дніпродзержинськ) була переведена Комітетом у справах мистецтв у 1951 році до Київського академічного українського драматичного театру ім.Ів.Франка, де і працюєэ до цього часу.
За цей період, бувши однією з провідних актрис театру, зіграла багато ролей в репертуарі української та зарубіжної класики, у виставах сучасних драматургів. Найбільш значні з них – Галя “Назар Стодоля” Т.Шевченка; Марина в одноіменній п’єсі М.Зарудного, за мотивами Т.Шевченка; Олена “Глитай або ж павук” М.Кропивницького; Катерина “Не судилось”, Маруся “Маруся Богуславка”, Галя “Лиха доля” М.Старицького; Софія “Безталанна”, Маруся “Житейське море”, Василина “Суєта” Ів.Карпенко-Карого; Регіна “Перехресні стежки”, Анеля “Для домашнього вогнища”, Настя “Украдене щастя” Ів.Франка; мадам Консепсіньйон “Камінний господар”, Гелена “Касандра” Л.Українки; леді Макдуф “Макбет” В.Шекспіра; Ольга “Тил”, Ольга “Веселка” М.Зарудного; Катря “Фараони”, Доброніга “Камінь Русина” О.Коломійця; Чайка “Банкір”, Вероніка “Сторінка щоденника” О.Корнійчука; Васілуца “Каса маре” Й.Друце та багато інших. Співпрацювала з такими видатними діячами українського театру, режисерами, як Г.Юра, А.Бучма, М.Крушельницький, В.Скляренко, С.Данченко.

Димань Тетяна Юхимівна

1982 – закінчила музичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова), 2019 – магістратуру Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (диплом з відзнакою) та 2023 – аспірантуру.

Викладач-методист Київської дитячої школи мистецтв, композиторка, співачка, режисер та ведуча дитячих концертних програм, художня керівниця вокального дуету "Орнамент", заслужена артистка (2011) та заслужена діячка (2014) естрадного мистецтва України, лауреатка премії імені Наталі Забіли (2011), громадська діячка. У 2009 р. – голова журі Міжнародного українського мистецького конкурсу-фестивалю «Гілка калини» (Італія, Рим). Заступниця президента Міжнародного Фонду імені Павла Глазового (з 2017). Лауреатка перших премій Міжнародних конкурсів-фестивалів виконавців гумору і сатири імені Андрія Сови (2010, 2012) та перших премій Всеукраїнських конкурсів-фестивалів імені Павла Глазового (2011, 2012, 2014).

Тетяна Димань – авторка навчально-методичних посібників для учнів шкіл естетичного виховання, понад 200 пісень для дітей і дорослих, десяти музичних збірок (2016-2020). Пісня «День Тетяни» на слова Леоніда Федорука, у виконанні народного артиста України Олександра Василенка, отримала приз слухацьких симпатій у Всеукраїнському радіофестивалі «Пісня року» (2005). У 2019 році за підтримки Київської міської державної адміністрації та згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи з увічнення пам’яті захисників України на період до 2020 року» видано збірку пісень «Рідні береги» на слова Анатолія Качана.

Ліщенюк Володимир Андрійович

Лауреат І премії Всеукраїнського фестивалю гумору і фольклору імені П.Глазового (2010).
Лауреат І премії IV Міжнародного конкурсу-фестивалю "Закарпатський едельвейс (2009).
Лауреат ІІ та І премій Міжнародних конкурсів виконавців гумору і сатири ім. А. Сови (2007, 2008, 2010).
Лауреат і дипломант обласного і Всеукраїнських фестивалів-конкурсів виконавців гумору та сатири
"Усмішки Глазового" (2007-2009).
Лауреат І премії XIX Всеукраїнського сільського фестивалю-конкурсу мистецтв "Боромля-2009".
Лауреат ІІ премії XII Всеукраїнського телевізійного фестивалю мистецтв "Азовські вітрила" (2007).
Дипломант Всеукраїнського фестивалю мистецтв "Від суботи до суботи" (2008).
Лауреат Х ювілейного Міжнародного фестивалю-конкурсу естрадно-циркових колективів "Понтійська арена" (2008).

Герасимчук Михайло Григорович

Лауреат І премії Всеукраїнського фестивалю гумору і фольклору імені П.Глазового (2010).
Лауреат І премії Х Міжнародного конкурсу виконавців гумору і сатири ім. А. Сови, володар Гран-Прі
Всеукраїнського конкурсу виконавців гумору і сатири (2007-2008).
Лауреат Всеукраїнського фестивалю мистецтв "І знову зустріч" (2009).
Лауреат Всеукраїнського фестивалю мистецтв "Від суботи до суботи" (2008).
Володар Гран-Прі І Всеукраїнського фестивалю-конкурсу "Україна сміється з Павлом Глазовим" (2006).
Лауреат ІІ місця та володар Гран-Пріі Всеукраїнських фестивалів-конкурсів виконавців гумору та сатири
"Усмішки Глазового" (2007-2008).
Лауреат І премії VI Всеукраїнського Міжнаціонального фестивалю мистецтв "Українська родина" (2007).
Лауреат І премії Всеукраїнського Міжнаціонального фестивалю "Зелений гай" (2006) та ІІ місця (2007).
Лауреат Київського міського огляду народної творчості (2003) і диплом ІІ ступеню (1999).
Лауреат районних оглядів-конкурсів народної творчості (1999-2000).
Лауреат Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної творчості "Салют Перемоги" (2010).

Стретович Володимир Миколайович

Народився 19 травня 1958 року в селі Забране Малинського району на Житомирщині.
Освіта – вища. Закінчив Київський топографічний технікум (1973-1977 рр.), технік-топограф; Київський університет ім. Тараса Шевченка, юридичний факультет (1978-1983 рр.), правник; аспірантуру Інституту держави і права АНУ (1983-1987 рр.); кандидатська дисертація «Правове регулювання колективного підряду в сільському господарстві», кандидат юридичних наук (1989 р.).
Трудова діяльність. 08.1977-08.78 – технік-топограф, обчислювальний центр Західного аерогеодезичного підприємства. 1983 – юрисконсульт, колгосп «Дружба», с. Степні Хутори Носівського району Чернігівської обл. 1983-87 – вихователь гуртожитку, викладач, СПТУ-24, м. Київ. У 1987-1990 роках – молодший науковий працівник відділу правових проблем екології і сільського господарства. Протягом 1990-1993 років займає посаду вченого секретаря, старшого наукового працівника Інституту держави і права АНУ. В 1994-1996 роках – член Конституційної Комісії від ВР України, голова секції з питань судової влади і 
охорони Конституції.10.1994-09.1998 – президент Світового конгресу українських юристів.

1999-2002 – професор кафедри цивільно-правових дисциплін, Київський національний університет культури і мистецтв. Член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (07.1997-01.1999). Член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (10.1997-07.1998).

Неволов Василь Васильович

 Народився 05 вересня 1948 р. на Дніпропетровщині. У 1966 році закінчив з відзнакою Дніпропетровське державне театральне училище. Після закінчення керував народним театром на Житомирщині. Служив в лавах армії. В 1974 році закінчив театрознавчий факультет Київського державного інституту ім. І.К.Карпенка-Карого. В 1978 році закінчив аспірантуру цього ж інституту. У 1988 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «Театральне мистецтво» (тема «Театральний процес на Україні і критика 70-х років»).
Впродовж 1988-2003, 2006-2008 років працював у центральному апараті Міністерства культури та мистецтв України на посадах старшого, провідного, головного інспектора відділу театрів, головного редактора репертуарно-редакційної колегії з драматургії, головного спеціаліста-головного редактора, начальника відділу-заступника начальника Управління з питань мистецтв, в.о. начальника Управління, начальником Управління мовної політики.. Одночасно з 1976 по 2000 роки – старший викладач, доцент Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, де викладав курси історії театру, вів семінар з театральної критики.
З 1976 року – член Українського театрального товариства (згодом – Національної спілки театральних діячів України), з 1985 року – член Спілки журналістів України, з 1997 року – член Національної спілки письменників України. З 2001 року по 2005 - професор Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва, де викладав власний авторський курс «Авторське право». З 2006 року – професор Київського національного університету культури і мистецтва (КНУКіМ), де викладає курси «теорії драми» та «історію образотворчого мистецтва».
Автор низки публікацій в мистецьких альманахах, часописах, збірниках, автор 7 (семи) оригінальних п’єс і 25 (двадцяти п’яти) перекладів п’єс різних мов.
Очолював і був членом журі багатьох міжнародних і всеукраїнських театральних фестивалів.
З вересня 2005 року – завідувач лабораторії народного мистецтва Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України, проректор з наукової роботи ПВНЗ «Інститут екранних мистецтв імені Івана Миколайчука».
Заслужений діяч мистецтв України.

Основні праці В.Неволова з культурних досліджень:
1. «Рухома естетика» в сучасній періодичній пресі» //Театральна культура. -1984.-«Мистецтво», Київ.-№ 10.
2. Виховання школярів засобами театрального мистецтва. – Київ, 1996, С.20.
3. Про деякі тенденції розвитку сучасної української драматургії. //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2001. - № 1, С. 70-76, № 2, С. 90-96, № 3.
4. «Класика сьогодні на українській сцені». // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2002. - № 2, С. 56-64.
5. «Ревізія сприйняття. Погляд на вітчизняну сцену у новому столітті». Профспілки України. – 2002. - № 3. – С. 76-79. (вітальня музичного театру).
6. Одвічний рух козацтва в часі… (історія сценічних прочитань «Енеїди» І.П. Котляревського). //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2003. - № 4, С. 57-63
7 .«Одкровення від Дзекуна» (рецензія на виставу Черкаського обласного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка «Великий льох» Т.Г.Шевченка). //Літературна Україна. – 2004. - № 6. – С. 4

Липовий Василь Михайлович

Народився 8 травня 1985 року в мальовничому селі Угринь Чортківського району, що на Тернопільщині. З 1992 по 2001 рр. навчався у ЗОШ 1-3 ст. №4 м.Чорткова в смт. Заводське, того ж району. За роки навчання брав участь у всіх шкільних заходах. Захищав честь школи на міських та районних конкурсах та концертах. З 1997 по 2001 р. лауреат 1-х премій на районних фестивалях «Повір у себе» у розмовному жанрі. У 2001 р. став студентом Чортківського державного медичного коледжу. За роки навчання виступав у коледжному театрі та на всіх позаурочних заходах закладу. У 2005 р. закінчив коледж і здобув кваліфікацію фельдшер. Працював у Чортківській ЦРЛ. 2005-2011рр. навчання у Тернопільському державному медичному університеті ім. І.Я.Горбачевського. У 2005 та 2008 роках 2 місце на Всеукраїнському конкурсі виконавців і авторів гумору і сатири ім. А. К. Сови в м.Одеса. На Всеукраїнському фестивалі мистецтв студентів – медиків і працівників лікувальних установ України «ЛІРА ГІППОКРАТА» у 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 лауреат l премії. Лауреат Всеукраїнського фестивалю-конкурсу виконавців гумору і сатири «Усмішки Глазового» (2008-2009) у
смт. Казанка на Миколаївщині. Одружений. Працює лікарем Черкаської центральної районної лікарні.

Єлішевич Григорій

Народився 1948 року у місті Конотопі на Сумщині. Після закінчення Сумського педінституту вчителював у школах на Київщині, у Сумському районі, потім перейшов на журналістську роботу. Член Спілки письменників, Спілки журналістів та Асоціації діячів естрадного мистецтва України.
У доробку автора із Сум – вісім книжок, переважно сатири і гумору. Своїми вчителями у літературі вважає Павла Глазового і Степана Олійника: першого за соціальність і гостроту тематики, другого – за дотепність. Як автор-виконавець є лауреатом всеукраїнських конкурсів «Гуморинг-91» у Запоріжжі та інших, неодноразовим учасником фестивалю «Вишневі усмішки» у столичному Палаці «Україна».

Брязун Іван Іванович

Народився 5 січня 1941 року в с. Новоселівка Пологівcького району Запорізької обл.
Після закінчення школи працював будівельником, потім служба в рядах Радянської Армії (соліст Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу). 1964 року вступив до Київської консерваторії.
Після закінчення консерваторії 4 роки працював солістом Львівського оперного театру ім. І.Франка, співав провідні партії в операх "Наталка Полтавка", Петра в "Запорожці за Дунаєм", Андрія Ернані в опері Дж.Верді "Ернані", князя в опері Даргомижського "Русалка", Барінкая в "Циганському бароні" Штрауса, графа Данила в оперетті "Весела вдова" Легара та інші ролі.
З 1975 року соліст Київської державної філармонії.

Рудаков Микола Іванович

Народився 23 жовтня 1959 року в смт Чупахівка на Сумщині. Закінчив Київський державний інститут культури та факультет підвищення кваліфікації Київського державного університету ім. Шевченка.Член Національної спілки журналістів України та Всеукраїнської музичної спілки.
Головний редактор газети "Хата", голова Міжнародного доброчинного фонду "Українська хата".
Автор книг "Чупахівка чотирьохсотлітня" та "Автографи майстрів", упорядник п'яти книжок, автор слів пісень, понад півтисячі публікацій у газетах і журналах України та зарубіжжя, виступів на радіо і телебаченні.
Голова Оргкомітету - художній керівник Всеукраїнського фестивалю мистецтв "Майбутнє України - діти" та Міжнародного фестивалю-марафону "Будьмо, люди!". Автор сценарію, режисер-постановник та ведучий більше сотні концертів, вистав, тематичних вечорів майстрів мистецтв у Києві, містах і селах України, Білорусі, Росії, Словаччини, Франції...
Нагороджений Грамотою Верховної Ради України, 7 медалями, Знаком Київського міського голови "Знак Пошани", "Почесний працівник туризму України", Почесною відзнакою Міністерства культури "За досягнення в розвитку культури і мистецтв", орденом Святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви, багатьма іншими відзнаками міністерств і відомств, Київської облапсної державної адміністрації, Київської та Сумської обласних рад тощо.

Нагорна Ганна Григорівна

Завідуюча бібліотекою-філіалом № 10 м. Біла Церква, учасниця народного вокального ансамблю бібліотечних працівників “ Калина”.

Паламаренко Анатолій Несторович

Народився 12 липня 1939 року у селищі Макарів Київської області. У 1961 році закінчив Київській театральний інститут. У дипломному спектаклі "Влада темряви" за Л.М. Толстим Анатолій зіграв головну роль. Та так зіграв, що ця п'єса демонструвалася протягом тридцяти років і беззмінно А.Н. Паламаренко виступав у головній ролі. Трудову діяльність професійного актора почав у Хмельницькому театрі імені Петровського. За рік підготував дванадцять ролей, кожна з яких приносила йому великий успіх. Виступав не лише у спектаклях, але й з художнім читанням гумористичних творів, за які слухачі завжди нагороджували артиста бурхливими оплесками.

У 1962 році через сімейні обставини переїжджає до Києва. З того часу працює артистом естради в Київській (тепер Національній) філармонії. Читає твори Т.Г. Шевченка, М.В. Гоголя, І.С. Нечуя-Левицького, М.М. Коцюбинського, Остапа Вишні, О.П. Довженка, С.І. Олійника, Г.М. Тютюнника, П.П. Глазового тощо. У п'яти престижних конкурсах А.Н. Паламаренко виборов перші місця.

Він створив свою неповторну школу, цикл лекцій для студентів національних університетів імені Т.Г. Шевченка та М.П. Драгоманова, музичної академії імені П.І. Чайковського. В основі цих унікальних лекцій – творчість Кобзаря, його потужне слово.

Герой України. Народний артист УРСР (1979). Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1993). Нагороджений орденами: князя Ярослава Мудрого V ступеня, "За заслуги" ІІІ ступеня.

Професор Київського національного педагогічного університету ім. Драгоманова, професор Національної музичної академії ім. Чайковського.

Галешко Раїса Володимирівна

Уроджена Хмельниччини, журналіст, публіцист, видавець, перекладач. Палкий патріот України і активний діяч української діаспори Канади, шанувальниця українського гумору, засновник і видавник журналу "Всесміх".
Нагороджена премією Канадської Асоціації етнічних журналістів і письменників, Орденом св. Варвари Української Православної Церкви Київського Патріархату, Почесною Грамотою Посольства України в Канаді.

Ровенко Тарас Олексійович

Керівник народного вокального ансамблю клубу с.Хмехівка Богородчанського району Івано-Франківської обл.
Читець-гуморист, член Міжнародного фонду ім. П. Глазового. Народився 20 травня 1993 року в селі Горохолині Богородчанського району Івано-Франківської області. В 2008 році закінчив 9 класів Горохолиської ЗОШ І-ІІІ ст. і режисерський відділ Калуського коледжу культури і мистецтв. На сцені від 2005 року.
Учасник культурно-масових заходів в районі та області. Лауреат конкурсу «Таланти землі Галицької» (м. Івано-Франківськ), Всеукраїнського конкурсу «Вишневі усмішки» з присвоєнням почесного звання «Професійний сміхотворець України» (м. Київ 2006), ХV Всеукраїнського конкурсу читців, присвяченого пам’яті Т.Г.Шевченка (м. Київ 2006,2008), лауреат Міжнародного Гуцульського фестивалю (м. Яремче 2007), переможець ІХ Всеукраїнського конкурсу-фестивалю дитячої та юнацької творчості «Наша Земля – Україна» (Крим «Артек» 2007), лауреат Міжнародного фестивалю гумору та сатири «Бербениці фіглів» (смт. Ясиня, Закарпаття 2008), лауреат 1-шої премії Всеукраїнського конкурсу гумору ім. П.Глазового (смт. Казанка, Миколаївщина 2008, 2012), фіналіст Всеукраїнського конкурсу акторської майстерності ім. М.Яковченка (м. Київ 2009), дипломант Міжрегіонального конкурсу гумору та сатири «Грицева шкільна наука» (м. Копичинці Тернопільщина 2010), лауреат Всеукраїнського фестивалю сатири та гумору ім. С.Руданського (м. Вінниця 2011, 2016), володар Гран-прі Міжнародного конкурсу гумору та музичного фольклору ім. А.Сови (м. Одеса 2014)

Юрик Полян-Пилип

Газета ''Запорізька правда'', редактор відділу.

Програми

Ми з самого початку почали будувати грандіозні плани, але швидко зрозуміли, що можемо розраховувати на власні сили. Тому й починаємо з малого: чудової півторагодинної гумористичної програми "Смійтеся на здоров'я" та концертів запального музичного тріо "Контрасти".

Відгукнемося на запрошення організаторів концертів на тел.: 8 (0456) 34-72-64 або glazoviy@ukr.net
А поки що познайомтесь із нашими проектами.
Сподіваємося на ваші добрі поради та всіляку підтримку.

Ми ставимо за мету виконати наступні плани:

1. Встановити пам'ятну дошку на честь П.Глазового в будинку, де він мешкав (Київ, вул. Толстого, 25). - зроблено за найактивнішої участі В.Стретовича
2. Встановити пам'ятник П.П. Глазовому по вул. Толстого (м. Київ) на кшталт пам'ятника в честь Яковченка (на лавці з песиком Пушком).
3. Створення анімованих фільмів за мотивами творів П. Глазового.
4. Призначення Міжнародної премії ім. Павла Глазового за високі досягнення в літературі, зокрема в гуморі та сатирі.
5. Випуск пам'ятних медалей імені Павла Глазового для вручення громадянам, які найбільше доклали зусиль для виконання статутної мети Фонду.
6. Щорічна фінансова і організаційна підтримка Всеукраїнських фестивалів гумору та сатири на Миколаївщині.
7. Проведення щорічних регіональних фестивалів гумору та сатири в Україні з фіналом в смт Казанка.
8. Створення і підтримка в роботі музею ім. Павла Глазового на його малій батьківщині в смт Казанка.
9. Випуск книг українського гумору та сатири та книг про життя і діяльність Павла Глазового.
10. Збір архівних кіно-фото-аудіо записів Павла Глазового, які збереглися в державних інформаційних сховищах з наступною передачею їх копій в музей ім. Павла Глазового.
11. Відкриття філії Фонду в смт Казанка.
12. Матеріальне заохочення добровільних помічників Фонду.

Місце для ваших пропозицій та ініціатив:

1.___________________________________________________________________

2.___________________________________________________________________

Творчість Павла Глазового

О Барвинке-человечке и его коне - кузнечике

Чудова дитяча книжка в перекладі на російську Олени Благініної. Малюнки В. Алфеєвського. Цікаво, що ціна книжки у твердій палітурці була встановлена у 3 крб 95 коп. (а з 1961 р. - 39 копійок).

О Барвинке-человечке и его коне - кузнечике. 

М: Детгиз, 1960. -80 с.
Переглянути

Як сторінка - то й картинка

Невеличка ілюстрована книга для малят дошкільного віку. Включає два віршованих твори:
1. Про синиччину крамничку та про білку-трудівничку і про те, як серед дня обдурив Барвінок лиску і вовчиська-зубаня.
2. Про хороших і лихих футболістів лісових. 

П. Глазовий. Як сторінка - то й картинка.  - К.: Дитвидав УРСР, 1964. - 18 с.

Переглянути

Сміхологія (вибране)

 Найбільш фундаментальний збірник творів гумориста. Остання збірка, яку редагував сам автор. Книга видана за сприяння Віктора Карцева - голови ради директорів АТ "ІнтерБіоСкрин", голови правління Фонду "Научное партнерство" (Москва), доктора хімічних наук, академіка РАН, члена правління Міжнародного Фонду імені 

Павла Глазового.

П. Глазовий. Сміхологія.

 - К.: "Діокор", 2003. - 526 с.
Переглянути       

   далі буде...