Рік Павла Глазового

Так непомітно підкрався до нас очікуваний
 Новий рік. Тільки його вшанували, а вже старий Новий на порозі. Зустріли ми його вечорницями у Черкаському земляцтві. Яка ж це радість – побачити рідних душею людей і порадіти їх успіхам і талантам! У кожного із присутніх була можливість виступити перед друзями, розкрити свої здібності і подарувати тепло свого серця. Коли мене запросили до мікрофону, то після привітання я нагадала землякам, що прийдешній рік – це рік Павла Прокоповича Глазового, бо класику українського гумору мало б виповнитеся 95. Реакція глядачів була миттєва – зала «вибухнула» оплесками. Скільки ж любові, радості і гарних спогадів залишив усім нам Павло Прокопович! Як після таких овацій не згадати рядки його поезії, які сприйняли гості вечора з повагою до автора:

      Я так люблю здоровий сміх,

        Веселий сміх, що гріє всіх!

        Переливаю в слово радість,

        Яку в душі своїй зберіг.  

 І я щасливий, що пишу

 Хорошим людям на потіху.

                                                Ловлю в очах іскрини сміху

                                                І довго в серці їх ношу.

Потім усі із задоволенням слухали гуморески Павла Глазового, подаровані мною землякам, а саме: «Інтелігентна розмова», «Вино і вода», «Ображена Сара», «Нетерплячий кум», «Кому що». Як член Міжнародного фонду ім. Павла Глазового, я мала бажання ознайомити слухачів із творчістю сучасних талановитих письменників, тому продовжила виступ гуморесками Віктора Євтушенка «Зразковий сусіда», «Пожалілася», «Щоб не балакала» та мініатюрою Григорія Єлишевича «Козак».
У серпні минулого року, коли ми відвідували могилу прославленого гумориста, товариство підтримало мою думку оголосити 2017 – роком Павла Глазового, найпопулярнішого поета-сатирика останнього півстоліття. Рік розпочався! Сподіваюся що кожен, кому гуморист подарував радість, згадає видатного майстра не тільки добрим словом, а популяризуватиме його творчість серед людей.

Тетяна Димань,

заслужений діяч естрадного мистецтва  України.