Показ дописів із міткою вечір пам'яті. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою вечір пам'яті. Показати всі дописи

понеділок, 20 листопада 2017 р.

Сміху іскорки ясні...

Вечір пам'яті П.П.Глазового
в Національному музеї
літератури України

 (м.Київ, 11.11.2017)
Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді-бо народний улюбленець Павло Глазовий. Так можна було б визначити і головну домінанту вечора пам'яті класика, що його організував і провів в Національному музеї літератури 11 листопада 2017 року Міжнародний фонд імені Павла Глазового. На ньому друзі і шанувальники творчості Павла Прокоповича гідно вшанували пам'ять корифея українського гумору. 
Гарним заспівом до цієї розлогої розмови про Майстра стали два чудових відео з зафіксованими щасливими миттєвостями читання своїх творів самим Творцем, його мудрими глибокими розмислами про природу сміху і творчість. Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, яке ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала тепла усмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках — наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Ці відеопокази вмістили в себе і вкраплення відгуки-спогади знакових постатей та надійних друзів Глазового, які пізніше продовжили цю розмову і в своїх виступах на самому вечорі.
Тепле, насичене цікавинками вступне слово Президента Фонду, відомого письменника-гумориста Віктора Арсенійовича Євтушенка і стало гарним прологом до цієї імпрези, його прекрасно продовжив неймовірно талановитий митець - Герой України, шевченківський лауреат і істинно народний артист - Анатолій ПАЛАМАРЕНКО… Зал був у захваті від його високої майстерності і прекрасних творів Глазового.

вівторок, 18 квітня 2017 р.

Нехай від лих і бід усіх Вас береже здоровий сміх (Павло Глазовий)

 Нещодавно у бібліотеці ім. Остапа Вишні відбувся вечір пам’яті видатного українського гумориста Павла Глазового (1922 – 2004) до 95-річчя від дня його народження.
Павло Глазовий народився на Миколаївщині. Закінчив восьмирічку, потім педагогічне училище в Новомосковську Дніпропетровської області, одержав диплом учителя української мови. Працюючи у школі, мріяв продовжити навчання в інституті, але спочатку пішов в армію, де закінчив школу сержантів і одержав кваліфікацію авіаційного механіка. Під час війни захищав Ленінград, мав поранення.
«На війні, - писав Глазовий, –  було не до жартів. А по війні весь час смішу людей. Хоча, буває, рикошетом і самому дістається. Але нічого – писав, пишу і буду писати, якщо люди читають».
Після війни Павло став студентом Криворізького педагогічного інституті. В повоєнні роки доля звела його з Павлом Губенком, знаним у літературі як Остап Вишня. Відомий письменник-гуморист був удвічі старший, проте між літератором-початківцем і неймовірно популярним митцем зародилася дружба. Небайдужість до чужої долі, далекоглядне мислення спонукали Остапа Вишню підтримати ще незрілого, однак явно талановитого молодого колегу. Остап Вишня узяв Глазового під своє крило, плекаючи у ньому відповідальність за обраний шлях, вимогливість до себе, до мовленого слова.

понеділок, 5 грудня 2016 р.

Засміємось, браття!

«Засміємось, браття!» -під такою назвою відбувся благодійний вечір пам’яті Павла Глазового в Українському домі столиці. Автор ідеї – Анатолій Паламаренко, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. Продюсер проекту – Володимир Стретович. Обидва організатори –члени Міжнародного Фонду імені Павла Глазового. Гуморески Павла Прокоповича, видатного українського сатирика-гумориста, звучали у виконанні Анатолія Паламаренка, неперевершеного майстра слова, Михайла Герасимчука, знаного і улюбленого публікою– володаря Гран-прі фестивалів гумору і сатири ім. Андрія Сови та Павла Глазового. Щиро і сердечно зустрічали слухачі артистів Юрія Мельника (Закарпатська обл.), лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів, Тамару Розумну (м. Мелітополь) та Василя Панюса (м. Тернопіль)– лауреатів всеукраїнських конкурсів.