понеділок, 5 грудня 2016 р.

Засміємось, браття!

«Засміємось, браття!» -під такою назвою відбувся благодійний вечір пам’яті Павла Глазового в Українському домі столиці. Автор ідеї – Анатолій Паламаренко, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. Продюсер проекту – Володимир Стретович. Обидва організатори –члени Міжнародного Фонду імені Павла Глазового. Гуморески Павла Прокоповича, видатного українського сатирика-гумориста, звучали у виконанні Анатолія Паламаренка, неперевершеного майстра слова, Михайла Герасимчука, знаного і улюбленого публікою– володаря Гран-прі фестивалів гумору і сатири ім. Андрія Сови та Павла Глазового. Щиро і сердечно зустрічали слухачі артистів Юрія Мельника (Закарпатська обл.), лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів, Тамару Розумну (м. Мелітополь) та Василя Панюса (м. Тернопіль)– лауреатів всеукраїнських конкурсів.

понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Коли душа зігріта словом, а сміх проганяє зиму

Хто не знає про лікувальні властивості сміху? Хто не любить посміятися із вдалого жарту? Мабуть, таких людей не знайдеться, адже українська література має багаті традиції у жанрі гуморески, а якщо поряд живуть відомі поети-гумористи, такі як Віктор Євтушенко – не сміятися не вдасться. Дотепно, влучно, талановито! Саме такими словами можна охарактеризувати твори знаного в Україні та за її межами поета-гумориста Віктора Євтушенка.
Переконатися у цьому мали змогу й студенти 1 СП«б» та 2 СП«с» курсів, разом з викладачами факультету ветеринарної медицини – їх наставниками, які 19 жовтня зустрілися з відомим майстром поетичного слова під час загальної виховної години.
На початку зустрічі доцент кафедри паразитології та фармакології Соловйова Людмила Миколаївна та бібліотекар галузевого відділу ФВМ № 2 Бондар Анна Олексіївна ознайомили студентів з біографією письменника. Отже, із досьє ... Віктор Арсенійовича Євтушенко – білоцерківець, популярний письменник-гуморист, член Національної Спілки письменників України, Асоціації діячів естрадного мистецтва України, Президент

вівторок, 25 жовтня 2016 р.

«Негаснучі свічі» вічної пам’яті

У книзі автор розповідає про відомих людей міста, що в різні роки пішли за вічну межу. Це — письменники, художники, музиканти, науковці, медики, працівники освіти, актори, громадські діячі...
                         
   Передмова
У липні 2014 року, у популярному в місті виданні - газеті «Юр’ївська земля» з’явилась рубрика «Негаснучі свічі», яку веде заслужений працівник культури України, почесний громадянин міста А.І. Кульчицький. Перші ж опубліковані нариси викликали великий інтерес, численні схвальні відгуки і пропозиції. Авторові цих рядків, як професіональному історикові, довелось долучитись в різних виданнях до історії нашого славного древнього міста: «Місто над Россю. Путівник» (1991);, «Біла Церква. Шлях крізь віки» (1994);, «Біла Церква. Короткий історичний нарис» (2013). Звичайно, там названо багато історичних діячів, знаменитих особистостей, пов’язаних з історією міста, яке засновано Ярославом Мудрим у 1032 році, що на 115 років раніше Москви.
А зараз, шановний читачу, ви тримаєте в руках книгу, яку без усякого перебільшення можна вважати сучасною історією нашого міста. Ви віднайдете тут нариси про широко відомих людей - партійних й господарських керівників, про діячів культурної сфери - художників, поетів, музикантів, акторів театру, працівників освіти, охорони здоров’я тощо. Чимало місця відведено нарисам про викладачів Білоцерківського

Негаснучі свічі : ГЛАЗОВИЙ Павло Прокопович (1922-2004)

Мені випала приємна нагода кілька разів побувати на Всеукраїнському святі гумору і сатири «Усмішки Глазового», яке відбувається на батьківщині славетного сатирика в районному центрі Казанка Миколаївської обл. З поетом Віктором Євтушенком ми свого часу написали гімн цього свята, яким у прекрасному виконанні воно відкривається і закривається:
Хай з вечорових зір і до світанку
Лунає сміх веселий молодий,
На фестиваль покликав у Казанку
Славетний сміхотворець Глазовий.
У колі друзів (зліва направо): А. Осипчук, П. Глазовий, 
Павло Глазовий – легендарна особистість в нашій літературі. Якось один столичний видавець в колі творчих людей висловив думку, що в радянські часи поети друкувалися (у фінансовому відношенні) лише за рахунок прози, яка мала величезні тиражі. Поезія не була прибутковою, але були два поети, книги яких ці прибутки давали. Це - Ліна Костенко і Павло Глазовий. В 70-і роки поет часто бував в нашому місті, виступав в трудових колективах та навчальних закладах. Кілька разів і я з ним виступав у складі творчої бригади, а в 90-х роках ми подружилися ближче, я часто бував у нього дома, і ці яскраві моменти залишилися в пам'яті на все життя.
Думаю, слава нашої держави сяйнула далеко за межі своїх кордонів не лише завдяки неперевершеній і надзвичайно вражаючій за своєю мелодикою українській народній пісні, а й яскравій самобутній творчості Павла Глазового – видатного Майстра сатири і гумору.