Цей чоловік сипле зі сцени гострими словами і веселими жартами, та у повсякденні надзвичайно серйозний. Його професія благородна – він працює фельдшером на Білоцерківській станції швидкої допомоги. Але більшість білоцерківців усе ж знають його як поета-гумориста. Сьогоднішній співрозмовник – Віктор Євтушенко.
– Пане Вікторе, Ви не тільки рятуєте людям життя, але й лікуєте їхні душі. На що хворий український народ?– Найбільша хвороба українського народу – байдужість. Здається, що пішла генна модифікація і люди втратили історичну пам’ять. Особливо це стосується молоді. Можливо, їм не ті колискові співали, чи не ті казки в дитинстві розказували. Я не кажу, що наша молодь аж така погана, ні. Мені здається, що вона набагато краща, ніж за кордоном. Але стає немодним любити свою батьківщину, бути патріотом, бути націоналістом. Напевно, це прояви глобалізації. Сьогодні відкриті усі кордони, і люди починають виїжджати у пошуках заробітку. Чи винні прості люди у нинішній ситуації? Не думаю, це проблема держави. Ми не змогли дати людям національну ідею.
– Чи не здається Вам, що саме ті старі люди, які зараз відживають, самі не знали ні про Сорочинський ярмарок, про справжні народні традиції? Вони ж виховані на прикладах комсомольських будов і «подвигах» при індустріалізації?– Звичайно, величезний відбиток наклала радянська влада. Вона знищила під час численних репресій інтелігенцію, той прошарок людей, які мали мізки. В українського народу вибили здатність боротися. Залякана людина не може чинити спротив. Те, що сьогодні пересічний українець думає про те, як шлунок набити, тривожить. На акції протесту під Верховну Раду виходять літні люди – пенсіонери, чорнобильці.
– Пане Вікторе, Ви не тільки рятуєте людям життя, але й лікуєте їхні душі. На що хворий український народ?– Найбільша хвороба українського народу – байдужість. Здається, що пішла генна модифікація і люди втратили історичну пам’ять. Особливо це стосується молоді. Можливо, їм не ті колискові співали, чи не ті казки в дитинстві розказували. Я не кажу, що наша молодь аж така погана, ні. Мені здається, що вона набагато краща, ніж за кордоном. Але стає немодним любити свою батьківщину, бути патріотом, бути націоналістом. Напевно, це прояви глобалізації. Сьогодні відкриті усі кордони, і люди починають виїжджати у пошуках заробітку. Чи винні прості люди у нинішній ситуації? Не думаю, це проблема держави. Ми не змогли дати людям національну ідею.
– Чи не здається Вам, що саме ті старі люди, які зараз відживають, самі не знали ні про Сорочинський ярмарок, про справжні народні традиції? Вони ж виховані на прикладах комсомольських будов і «подвигах» при індустріалізації?– Звичайно, величезний відбиток наклала радянська влада. Вона знищила під час численних репресій інтелігенцію, той прошарок людей, які мали мізки. В українського народу вибили здатність боротися. Залякана людина не може чинити спротив. Те, що сьогодні пересічний українець думає про те, як шлунок набити, тривожить. На акції протесту під Верховну Раду виходять літні люди – пенсіонери, чорнобильці.