Павло Глазовий і Раїса Галешко у київському пмешканні поета. Київ, 1994 рік. |
Не було йому рiвних у свiтi українського смiху!
Мене із видатним гумористом поєднувала багатолітня творча й особиста дружба. Він був цінителем і автором журналу ”Всесміх”, який я заснувала в Торонто в серпні 1991 року і видаю досі.
Приїжджаючи до Києва з Торонто, я щоразу відвідувала Павла Прокоповича Глазового в його квартирі на
вулиці Толстого. Для мене він значив більше, ніж видатний гуморист і сатирик. Глазовий присвятив для мого журналу і для мене особисто чимало чудових поезій.
Востаннє ми бачилися в Києвi 5 травня 2004 року, лише за три місяці до його смерті 29 жовтня 2004. В його квартирi на вулицi Толстого, у тiснiй занедбанiй кухнi ми пили чай з печивом, i якось не легко вели мову, намагаючись зробити її якомога менш формальною, не журналiстською. Всiм вiдомо, що Павло Прокопович не був "говоруном" – i то через свою надзвичайну скромнiсть. Будучи високоосвiченим, мудрим вiд знань i вiд природи, вiн, менi здається, все боявся поставити спiвбесiдника i незручне становище людини, що менше за нього знає.