Рік Павла Глазового

Так непомітно підкрався до нас очікуваний
 Новий рік. Тільки його вшанували, а вже старий Новий на порозі. Зустріли ми його вечорницями у Черкаському земляцтві. Яка ж це радість – побачити рідних душею людей і порадіти їх успіхам і талантам! У кожного із присутніх була можливість виступити перед друзями, розкрити свої здібності і подарувати тепло свого серця. Коли мене запросили до мікрофону, то після привітання я нагадала землякам, що прийдешній рік – це рік Павла Прокоповича Глазового, бо класику українського гумору мало б виповнитеся 95. Реакція глядачів була миттєва – зала «вибухнула» оплесками. Скільки ж любові, радості і гарних спогадів залишив усім нам Павло Прокопович! Як після таких овацій не згадати рядки його поезії, які сприйняли гості вечора з повагою до автора:

      Я так люблю здоровий сміх,

        Веселий сміх, що гріє всіх!

        Переливаю в слово радість,

        Яку в душі своїй зберіг.  

 І я щасливий, що пишу

 Хорошим людям на потіху.

                                                Ловлю в очах іскрини сміху

                                                І довго в серці їх ношу.