Народився 05 вересня 1948 р. на Дніпропетровщині. У 1966 році закінчив з відзнакою Дніпропетровське державне театральне училище. Після закінчення керував народним театром на Житомирщині. Служив в лавах армії. В 1974 році закінчив театрознавчий факультет Київського державного інституту ім. І.К.Карпенка-Карого. В 1978 році закінчив аспірантуру цього ж інституту. У 1988 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «Театральне мистецтво» (тема «Театральний процес на Україні і критика 70-х років»).Впродовж 1988-2003, 2006-2008 років працював у центральному апараті Міністерства культури та мистецтв України на посадах старшого, провідного, головного інспектора відділу театрів, головного редактора репертуарно-редакційної колегії з драматургії, головного спеціаліста-головного редактора, начальника відділу-заступника начальника Управління з питань мистецтв, в.о. начальника Управління, начальником Управління мовної політики.. Одночасно з 1976 по 2000 роки – старший викладач, доцент Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, де викладав курси історії театру, вів семінар з театральної критики.
З 1976 року – член Українського театрального товариства (згодом – Національної спілки театральних діячів України), з 1985 року – член Спілки журналістів України, з 1997 року – член Національної спілки письменників України. З 2001 року по 2005 - професор Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва, де викладав власний авторський курс «Авторське право». З 2006 року – професор Київського національного університету культури і мистецтва (КНУКіМ), де викладає курси «теорії драми» та «історію образотворчого мистецтва».
Автор низки публікацій в мистецьких альманахах, часописах, збірниках, автор 7 (семи) оригінальних п’єс і 25 (двадцяти п’яти) перекладів п’єс різних мов.
Очолював і був членом журі багатьох міжнародних і всеукраїнських театральних фестивалів.
З вересня 2005 року – завідувач лабораторії народного мистецтва Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України, проректор з наукової роботи ПВНЗ «Інститут екранних мистецтв імені Івана Миколайчука».
Заслужений діяч мистецтв України.
Основні праці В.Неволова з культурних досліджень:
1. «Рухома естетика» в сучасній періодичній пресі» //Театральна культура. -1984.-«Мистецтво», Київ.-№ 10.
2. Виховання школярів засобами театрального мистецтва. – Київ, 1996, С.20.
3. Про деякі тенденції розвитку сучасної української драматургії. //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2001. - № 1, С. 70-76, № 2, С. 90-96, № 3.
4. «Класика сьогодні на українській сцені». // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2002. - № 2, С. 56-64.
5. «Ревізія сприйняття. Погляд на вітчизняну сцену у новому столітті». Профспілки України. – 2002. - № 3. – С. 76-79. (вітальня музичного театру).
6. Одвічний рух козацтва в часі… (історія сценічних прочитань «Енеїди» І.П. Котляревського). //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2003. - № 4, С. 57-63
7 .«Одкровення від Дзекуна» (рецензія на виставу Черкаського обласного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка «Великий льох» Т.Г.Шевченка). //Літературна Україна. – 2004. - № 6. – С. 4
Немає коментарів:
Дописати коментар