У зв’язку з некоректними нововведеннями керівництва Промінвестбанку, а саме встановленні щомісячної абонплати в розмірі 480,00 гривень і втратою гармонійності та передбачуваності у взаємовідносинах «клієнт-банк», ми були вимушені змінити банк і відкрити новий рахунок в Укрексімбанку, який запропонував цивілізовані та зручні правила та умови обслуговування (6.01.2012).
На початку цього року через ліквідацію Білоцерківського відділення Укрексімбанку виникла гостра необхідність зміни банківської установи. В березні 2017 року нами було погоджено відкриття свого рахунку у філії Укрсиббанку.
Нарешті було знайдене прийнятне рішення щодо утримання сайту нашого Фонду. Завдяки зусиллям виконавчого директора Панька В.І. нині ми маємо безкоштовний сайт. На жаль, великі сподівання щодо членів Фонду, які мали б вести сторінки сайту і стати активними його дописувачами поки що не справдилися. Лише Димань Т.Ю. намагається широко анонсувати та звітувати про пророблену роботу на сайті. Потрібно активніше долучатися до цієї справи усім тим, хто має відповідні навички. Інакше вся робота нашого сайту перетвориться в «мертвонароджене дитя».
За фінансової та організаційної підтримки члена Фонду Стретовича В.М. в 2011 році було відкрито меморіальну дошку на будинку, де мешкав Пало Прокопович Глазовий.
Двічі за звітний період, знову ж таки за безпосередньої організаційно-фінансової підтримки Стретовича В.М., в Українському домі м.Київ були проведені концертні програми, приурочені пам’яті Павла Глазового. На превеликий жаль ми не змогли надати фінансової підтримки. Шкода, що ці події належним чином не були висвітлені на сайті Фонду і дотепер ми не маємо архівних відеозйомок. Будемо просити Володимира Миколайовича надати ці матеріали для поширення їх в інтернет-просторі.
Радує те, що в цих заходах брали участь і наші колеги (Паламаренко А.Н., Стретович В.М., Євтушенко В.А., Герасимчук М.Г. та інші). Маю сподівання на те, що Володимир Миколайович Стретович і надалі тісно співпрацюватиме з членами Фонду і активно залучатиме їх до таких заходів.
Згідно із метою та завданням Фонду в популяризації українського слова, зокрема творчості Павла Глазового, плідно працювали: Димань Т.Ю., Ліщенюк В.А., Кульчицький А.І., Панько В.І., Дідківський В.І., Гажала Л.Й., Нагорна Г.Г., Єлішевич Г.Л., Неволов В.В., Павлова Н.О., Парадовська О.Р., Галешко Р.В., Ровенко Т.О., Довжик В.М., Яблонська Г.Г. та Юрик П.-П.С. Кожен із названих колег у своїх містах чи в гастрольних поїздках постійно проводили заходи, присвячені пам’яті Павла Глазового. Особливо ніколи не стихала робота по популяризації творчості Майстра-сміхотерапевта в м.Біла Церква. Тут вже стали традиційними щорічні конкурси-читання творів не лише Павла Глазового, а й інших постатей гумористичного цеху серед дітей, підлітків та дорослих. На щорічні святкові першоквітневі свята, які велелюдно і на високопрофесійному рівні відбуваються в стінах обласного академічно-драматичного театру ім. П.Саксаганського, ми запрошуємо переможців цих конкурсів та артистів розмовного жанру, які є членами нашого Фонду. Кожна нова книга наших колег має широкий розголос на Білоцерківщині та популяризує український гумор і сатиру, виконуючи безпосередні статутні завдання Фонду.
Та не все так добре, як того хотілося б. Більшість членів Фонду практично не долучаються до роботи, хоч і мають непогані можливості для втілення своїх задумів. З цього приводу зазначу, що не завжди потрібно покладатися на пропозиції Правління Фонду чи на якесь особисто запрошення до співпраці. Для цього достатньо власного бажання.
З прикрістю констатую і те, що деякі члени Фонду мають хронічну заборгованість по сплаті членських внесків. Навіть голова Наглядової ради часто-густо не в змозі зібрати внески через небажання їх сплачувати окремими колегами. Не такі вже й великі кошти, а саме 20 гривень за рік, які потрібно вносити вчасно на потреби життєдіяльності нашої організації. Я вже не буду нагадувати про те, що своєчасна несплата внесків є грубим порушенням статутних вимог. Із цим потрібно щось вирішувати.Очевидно настала пора піднімати питання щодо розмірів членських внесків. За період існування нашої організації ми жодного разу не піднімали питання про збільшення розмірів внесків, хоч усі розуміють, що ціни за 12 років сягнули далеко вперед і сьогодні навіть пачка цигарок чи буханка хліба коштують дорожче, аніж розмір наших одноразових щорічних внесків. Вижити Фонду та ще й виконувати якісь завдання при такому фінансовому стані практично неможливо. А якщо зважити на те, що з цього року мізерні грошові надходження, які надавала нам Білоцерківська міська рада (і то лише за умови друку місцевих письменників-гумористів та на проведення святкових першоквітневих заходів!), нині припинилися через обрання нового голови міськради, який не переймається творчими заходами, то стає зрозуміло, що єдиним джерелом фінансових надходжень є лише членські внески.
На превеликий жаль, через фінансову скруту та різку зміну політичного курсу в державі минає вже третій рік поспіль, як припинив свою роботу оргкомітет Миколаївської обласної ради по проведенню щорічних Всеукраїнських конкурсів-фестивалів в смт.Казанка. Вважаю, що це є неприпустимим і завдає величезної шкоди Україні. І такий стан речей нині не лише в нас, а майже у всьому, що стосується культурно-мистецьких заходів в Україні.
З огляду на це, пора перестати бути романтиками-мрійниками і наразі планувати лише те, що ми спроможні зробити в даній ситуації. Стає ясно, що проведення великих конкурсів та фестивалів наразі є нереальним, встановлення пам’ятника Павлу Глазовому, анімація його творів, створення музею Глазового в смт. Казанка та інші колись заплановані нами заходи нині не можуть бути втіленими в життя з багатьох об’єктивних причин. Та це не означає, що ми повинні скласти руки і спокійно споглядати на руйнацію всього українського. Просто потрібно визначити реальні пріоритети і втілювати їх в життя по мірі своїх можливостей.
З пройденого досвіду пропоную Зборам розглянути і внести на голосування кандидатуру, яка відповідала б за роботу багатьох членів Фонду в м.Києві. Це має бути киянин/киянка, людина з повноваженнями заступника президента Фонду і виконуватиме функцію, яка зв’язуватиме всю роботу киян, висвітлюватиме роботу мешканців столиці на сайті Фонду, відповідатиме за збір членських внесків колег-киян, вестиме просвітницьку та організаторську роботу від імені Фонду в м.Києві тощо. Адже охопити всіх і всю роботу з Білої Церкви фізично неможливо.
Були виділені кошти на виготовлення книг білоцерківських письменників членів Фонду на суму 4500,00 гривень.
На проведення щорічних конкурсів-фестивалів «Усмішки П.Глазового» в м.Біла Церква виділялися кошти в загальному розмірі 2500,00 гривень.
На прохання фінансової допомоги для утримання сайту «Письменницький портал» Пилипа Юрика (м.Запоріжжя) протягом кількох років було виділено 1907,45 гривень.
На утримання сайту Фонду за звітний період виділено 1756, 67 гривень.
Через відсутність бухгалтера всі проплати проводилися виключно по безготівковому розрахунку і прозоро для перевіряючих державних органів.
На щорічні звіти в держустановах доводилося витрачати багато часу, вистоюючи у величезних чергах, але звіти завжди здавалися вчасно і без нарікань з боку чиновників.
Оглядаючись назад і оцінюючи роботу Правління Фонду і зокрема мою, не можу сказати, що я залишився нею цілком задоволеним. Так, були і об’єктивні, і суб’єктивні причини, які не дозволяли в повному обсязі виконувати покладені на мене, як на президента, функції. Натомість, все, що зроблене нами, ми намагалися зробити якісно і щиро, не вимагаючи за свою роботу подяк чи визнання.Бажаю нашим наступникам зробити краще і втілити більше заради процвітання нашого Міжнародного фонду ім.Павла Глазового, заради процвітання України, заради світлої пам’яті нашого Вчителя і Майстра-сміхотворця!
27 серпня 2017 року.
З повагою, президент Фонду Віктор Євтушенко.
Немає коментарів:
Дописати коментар