Фотографії з Байкового кладовища - провідували Павла Глазового.Зустрів Павло Прокопович нас дощиком, мабуть трішки був сердитий, за що не сказав.
Ми на це не зважали, поговорили з ним, прибрали, згадали віршик про будяк, інші уморесочки та й сіли за стіл,щоб поспілкуватися. Стіл був смачненький, моя печена арширована печіночкою картопелька була ще тепленькою,то ми все швиденько "приговорили". А дощик не вщухав, а ми сиділи, мокли, бо парасольку ніхто не взяв. Мокли, мокли, та вирішили все ж таки піти. Так під дощиком і пішли. Потрошку і дощик вщух, виглянуло сонечко і нас трішки підсушило.
Але ми були дуже щасливі, ніщо нас не засмучувало. Погода налагодилася, було тепло і ми здорові і веселі повернулися додому.
Отака з нами була пригода. "А в остальном, прекрасная маркиза, всё хорошо, всё хорошо", як співається у пісні. Тетяна Димань
Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
– Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було.
Немає коментарів:
Дописати коментар